
Найбільшим центром античної книжності стала Александрійська бібліотека. Вона була створена в III столітті до н. э. Птолемеєм I і була центром утворення всього елліністичного світу. Александрійська бібліотека була частиною комплексу mouseĩon(музей)[4]. У комплекс входили житлові кімнати, столові приміщення, приміщення для читання, ботанічний і зоологічний сади, обсерваторія і бібліотека. Пізніше до нього були додані медичні і астрономічні інструменти, опудала тварин, статуї і бюсти, які були використані для навчання. В музей входило 200 000 папірусів в Храмі(майже усі бібліотеки античності були при храмах) і 700 000 документів в Школі. Музей і велика частина Александрійської бібліотеки були знищені приблизно в 270 році нашої ери.

В середні віки вогнищами книжності були монастирські бібліотеки, при яких діяли скрипторії. Там переписувалося не лише Священне писання і твори Батьків Церкви, але і твори античних авторів. В епоху ренесансу діячі Відродження, буквально, полювали за тими, що зберігалися в монастирях грецькими і латинськими текстами. Із-за величезної вартості манускриптів і трудомісткості їх виготовлення книги приковувалися до бібліотечних полиць ланцюгами(див. книги на ланцюгах). Винахід друкарського верстата і розвиток книгодрукування внесли величезні зміни у вигляд і діяльність бібліотек, що усе більш тепер відрізнялися від архівів. Бібліотечні фонди починають нестримно розростатися. З поширенням грамотності в Новий час росте також число відвідувачів бібліотек. Всього на сьогодні у бібліотеках знаходиться приблизно 130 мільйонів найменувань книг
Немає коментарів:
Дописати коментар